Історію власної важкої особистої втрати днями нам розповіла Галина Іванівна Іванець. У лютому поточного року вона знайшла тимчасовий прихисток у Мирнограді, евакуювавшись з охопленої ворожим вогнем Авдіївки.
З Галиною Іванівною ми спілкуємось у холі гуртожитку, який розташований поблизу шахти «5/6». Саме тут вже протягом року мешкає значна частина спільноти переселенців, яка сформувалася у Мирнограді. Третій місяць тут перебуває і пані Галина.
Згадуючи довоєнне життя Галина Іванівна ледь помітно, але посміхається. Розповідає, як її у 5-річному віці привезли до Авдіївки. І саме з цим містом пов'язане усе її свідоме життя. І єдиний запис у трудовій книжці: із 17 років і до самої пенсії жінка пропрацювала у колективі місцевого Палацу культури «Коксохім». І хоча постійно знаходилась у вирі культурного життя, святкових заходів майже і не бачила. Бо за обов'язками забезпечувала чистоту та догляд у закладі.
Доля не дала жінці дітей, але вона знайшла своє подружнє щастя. З першим чоловіком прожила у шлюбі 25 років. Після його смерті знов вийшла заміж, побудувала власний сімейний затишок.
Усе змінилося у 2014 році. Тоді Авдіївка вперше стала потерпати від обстрілів російських «освободителей». Пані Галина згадує розгубленість і невизначеність, які відчувала тоді. У 2015 році обстріли пішли на спад, і жінка продовжила жити та працювати у рідному місті.
У 2019 році Галина Іванівна отримала травму. Удома підсковзнулася, впала і майже 3 місяці була на лікарняному. Ураховуючи вік і стан здоров'я, жінці довелося залишити роботу й оформити пенсію за віком.
Початок повномасштабної агресії у лютому 2022 року Галина Іванівна в деталях не пам'ятає. Але особиста трагедія, яка сталася пізніше, закарбувалася в пам'яті дуже чітко.
- Я у той час була в Авдіївці, - згадує Галина Іванець. - Кількість обстрілів зростала, було дуже гучно, і вночі, і вдень усе тряслося. Але якось трималися. Справжнє лихо мене спіткало пізніше - влітку. 7 липня 2022 року у нашому дворі під час обстрілу з літака загинув мій чоловік Валентин Філіповський.
Того дня він прибирав траву у палісаднику, хотів навести лад. Ми разом були вдома, поралися по господарству. І тут чую гуркіт - літак летить. Я вийшла, покликала чоловіка до хати. Він сказав, що ще трохи попрацює і не пішов зі мною.
Раптом відчула вибух і побачила хмари цементного диму. Я вийшла з хати, а він лежить. Сусід одразу прибіг, намагався підняти чоловіка, обперти об стіну. Але чоловік мій уже не дихав. Потім інші сусіди прийшли. Разом побачили, що снаряд потрапив у фундамент нашого будинку, там величезна дірка. А чоловіка мого вибуховою хвилею відкинуло і вбило. Йому було 64 роки.
На той час цивільні швидкі вже не їздили за викликами, пані Галина одразу звернулася за допомогою до військових. Солдати зателефонували до поліції. Поліціянти і зафіксували смерть пана Філіповського. Поховала чоловіка Галина Іванівна в Авдіївці на цвинтарі «Пісочне». Після похорону залишилася сама. Але не встигла жінка оплакати чоловіка, як за два дні її спіткала нова болюча втрата.
- 9 липня був черговий обстріл, я у той час була у сусіда, - зазначає пані Галина. - Після обстрілу я вийшла і побачила, що на моєму будинку немає даху. Пилюка стояла така, що дихати було нічим. Я узяла найнеобхідніші речі та пішла до сусіда. Мої документи були знищені під час вибуху. У поліції мені виписали довідку.
З того часу жила у сусіда. Він допомагав, як міг. Світла у місті не було. Готувати можна було лише на печі. Востаннє пенсію видавали у квітні 2022 року. У травні пошта її вже не привозила. Гуманітарку давали.
Восени та взимку 2022 року по Авдіївці стали стріляти постійно. Було чутно удари та вибухи. Я вже не могла цього витримати. Що я там сидітиму одна? Стіни деренчать, усе чутно. Вирішила виїхати, уже була готова їхати світ за очі.
Ураховуючи, що документи пані Галини були втрачені в результаті руйнування будинку, місцева поліція порадила жінці їхати до Мирнограда, аби відновити папери. 6 лютого поточного року поліціянти допомогли Галині Іванець евакуюватися. Знайомих у Мирнограді у жінки не було, їй надали прихисток у гуртожитку. Наразі процес відновлення документів триває. Пані Галина нарікає, що усе рухається надто повільно.
- Наразі я усе ще без документів, - з розпачем каже Галина Іванець. - Маю лише довідку, яку поліція видала для відновлення документів. Коли їхала з Авдіївки, від мого будинку лише стіни лишилися. Тож повертатися мені нема куди: ні чоловіка, ні квартири, ні будинку. Не знаю, що робити. Поки живу тут. І сподіваюсь на краще...
Максим ЗАБЄЛЯ.
Фото автора.
