Звертаючись до витоків історії Мирнограда. Частина третя

Нинішній 2026-й – визначний для нашого міста. У серпні на День міста Мирноград відзначить своє 115-річчя. Звісно, наразі про якийсь святкові заходи мова йти не може. Але журналісти нашого медіа вирішили підготувати низку матеріалів, які нагадають про те, як відбувалося святкування дня народження міста у довоєнний час. Також ми опублікуємо низку матеріалів, присвячених окремим сторінкам історії нашого краю та видатним землякам.

А почнемо з історичної довідки, підготовленої низкою авторів, серед яких і перший головний редактор газети «Рідне місто» Борис Стебльов. Надаємо текст публікації у тому вигляді, як він був опублікований у книзі «Історія міст і сіл УРСР. Донецька область» у 1970 році.

У післявоєнні роки на шахтах працювало багато жінок. Багатьом з них за бездоганну роботу присвоєно звання почесного шахтаря. Серед них були машиністи електровоза Є.Л. Шелудько та О.М. Амеліна, вагонниця О.О. Лазебна, плитова К.Ю. Богданова й інші. У зв’язку із завершенням відбудови шахти № 1 «Центральна» та № 3 до Книги пошани шахти занесено імена 58 гірників шахти № 1 «Центральна», понад 200 робітників нагороджено медалями «За відбудову вугільних шахт Донбасу». 227 гірників шахти № 3 удостоєні урядових нагород, у т.ч. ордена Леніна — 47, ордена Трудового Червоного Прапора — 36; 83 робітникам присвоєно звання почесного шахтаря.

Шахти міста оснащувалися новою високопродуктивною технікою. В забоях працювали потужні машини й механізми: вугільні комбайни «Донбас», які звільнили наваловідбійників від ручної праці, породонавантажувальні машини, що полегшували працю прохідників, сучасні електровози.

Більшість лав переводилася на графік циклічності, в очисних та підготовчих забоях використовувалося механічне кріплення. Все це допомогло прискорити темпи механічного вуглевидобутку за добу, який у 1951 році порівняно з 1946 роком зріс удвічі. Продуктивність праці робітників підвищилась на 140%.

Швидко відбудовувалось і саме місто. 1948 року тут жило 22 тис. мешканців, житловий фонд налічував 74300 кв. метрів. Того року збудовано 10 чотириквартирних будинків, 4 гуртожитки, клуби для робітників шахти № 3 та інженерно-технічних працівників, їдальню й амбулаторію для гірників шахти № 1 «Центральна». На кінець першої післявоєнної п’ятирічки було відбудовано палац культури і лікарню на 250 місць. Працювали 2 середні, 3 семирічні школи і вечірня школа робітничої молоді, гірничопромислове училище та інші навчальні заклади.

Міська лікарня (1967 рік).
Міська лікарня (1967 рік).

Рік у рік трудящі Новоекономічного своєю повсякденною працею зміцнювали економіку міста. За роки семирічки всі три шахти — № 1 «Центральна», № 1 «Родинська» (заснована в 1953 році), № 3–3-біс — видобули 637 тис. тонн вугілля понад план. Якщо в 1959 році вони давали 6825 тонн палива щодоби, то в 1964 році — 8091 тонну.

Особливо відзначився колектив шахти № 1 «Центральна», який 1961 року святкував своє п’ятдесятиріччя. За роки Радянської влади з невеликих «мишоловок», як називали шахти в минулому, вони стали потужними підприємствами, озброєними найновішою гірничою технікою. В усіх лавах вугілля добувається комбайнами, впроваджуються високопродуктивні комплекси. На шахті № 1 «Центральна» запроваджено підвісний конвеєр, один з перших у країні. Уже 1966 року середній добовий вуглевидобуток тут становив 4351 тонну, а місячна продуктивність праці робітника — 38,7 тонни.

Успішно працював у роки семирічки молодий колектив шахти № 1 «Родинська». Гірники ще 1955 року перекрили добову проектну потужність шахти на 400 тонн вугілля, а в липні 1964 року вона повністю виконала семирічний план. Добовий видобуток вугілля становив 2487 тонн замість 1500 тонн, передбачених планом. На схід від міста споруджується найбільша в СРСР шахта «Красноармійська-Капітальна». Її закладено в день 95-річчя від дня народження В.І. Леніна. Потужне вугільне підприємство даватиме щодоби 13,5 тис. тонн палива.

Зріс культурно-освітній рівень гірників. Понад третина з них має незакінчену середню, загальну і спеціальну середню освіту, з року в рік збільшується кількість фахівців, що закінчують технікуми і вузи. Якщо 1953 року на шахті № 1 «Центральна» працювало всього 10 інженерів і техніків, то через десять років тут було 45 інженерів і 153 техніків, а в 1968 році — відповідно 88 і 228.

У 1963 році шахта була учасницею Виставки досягнень народного господарства в Москві. За успішне освоєння нової техніки її колектив одержав диплом першого ступеня і 47 золотих, срібних і бронзових медалей. За дострокове виконання семирічного плану і успіхи в удосконаленні технології виробництва 14 травня 1966 року шахту № 1 «Центральну» нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора. Крім того, 58 робітників та інженерно-технічних працівників одержали ордени й медалі. Серед них машиніст комбайна Г. Чернов, бригадири І. Бондарець, П. Красієнко, П. Татаров, В. Денисенко, начальник дільниці Г. Горбунов та ін. Всього на шахті № 1 «Центральна» за самовіддану працю нагороджено орденами і медалями СРСР 780 гірників, з них 60 — орденом Леніна, 106 — орденом Трудового Червоного Прапора.

Важливу роль в успішному виконанні народногосподарських планів відіграє рух за комуністичну працю. У листопаді 1958 року комсомольсько-молодіжна бригада шахти № 5–6 ім. Димитрова тресту «Красноармійськвугілля», очолювана К.А. Севериновим, першою у Донбасі зобов’язалася жити і працювати по-комуністичному. Робітничі колективи шахт Новоекономічного палко підтримали цей патріотичний почин. За високі показники у праці бригаді С.І. Муравйова, першій на шахті № 1 «Центральна», присвоєно звання бригади комуністичної праці. Наслідуючи почин, начальник дільниці цієї шахти Ф.С. Моргун перейшов працювати на відсталу дільницю. За короткий час він вивів її в передові. Ф.С. Моргуна удостоєно звання заслуженого шахтаря Української РСР. Праця багатьох учасників комуністичного руху відзначена урядовими нагородами, серед них машиніста електровоза, депутата міськради К.В. Новикову 7 березня 1960 року нагороджено орденом Леніна.

До початку 1961 року більшість дільниць і бригад на шахті № 1 «Центральна» завоювали звання комуністичних, а 25 червня 1961 року шахті присвоєно звання підприємства комуністичної праці. Шахта № 1 «Родинська» цього високого звання удостоїлась у 1964 році. Її колектив першим у місті 1962 року запровадив наскрізні добові комплексні бригади. У цьому ж колективі 1962 року народився важливий почин — змагання за збільшення вуглевидобутку шляхом мобілізації внутрішніх ресурсів, ініціатором якого стала бригада В.В. Юркова. Щодоби вона завершувала в лаві півтора циклу. Місячний видобуток комбайном «Донбас» було доведено до 13 тис. тонн. Почин В.В. Юркова підхопили не тільки бригади цієї шахти, але й інші шахти Донецької області. В березні 1966 року В.В. Юркова удостоєно звання Героя Соціалістичної Праці. Багато членів бригади поєднували працю із навчанням. В.В. Юрков закінчив заочне відділення Донецького політехнічного інституту. В березні 1969 року його вдруге обрано депутатом обласної Ради депутатів трудящих.

У роки нової п’ятирічки (1966–1970 рр.) широко розгорнулося змагання на честь 50-річчя Великого Жовтня. Шахти міста видобули 145 тис. тонн вугілля понад план, з них близько половини дала найбільша шахта № 1 «Центральна». ЦК КПРС, Президія Верховної Ради СРСР, Рада Міністрів СРСР і ВЦРПС нагородили колектив цієї шахти пам’ятним Червоним прапором.

Готуючи гідну зустріч 100-річчю від дня народження В.І. Леніна, трудівники міста зобов’язалися виконати п’ятирічку до 7 листопада 1970 року. Найбільш відзначився в соціалістичному змаганні на честь Ленінського ювілею колектив шахти № 1 «Центральна», який нагороджений ленінською ювілейною Почесною грамотою ЦК КП України, Президії Верховної Ради УРСР, Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради. Цей колектив уже в кінці жовтня 1970 року виконав п’ятирічний план вуглевидобутку.

Новоекономічне — місто гірників: з 35 підприємств, установ і організацій більшість безпосередньо обслуговують шахти. Серед них: комбінат «Красноармійськвугілля», центральні електромеханічні майстерні, відділ робітничого постачання, ремонтно-будівельне управління, техпостач, автотранспортне підприємство, хлібозавод.

Зростають ряди робітників у місті. Багато вже зроблено, щоб поліпшити їх житлові умови. У північній частині міста виріс цілий житловий масив, всього 6033 будинки. Поблизу міського парку — великий ставок, станція човнів, стадіон. У новому парку — Піонерському — дитяче містечко ігор та розваг.

Станція човнів на ставках у центрі міста.
Станція човнів на ставках у центрі міста.

До послуг населення 38 магазинів, у т.ч. універмаг, 10 їдалень, ресторан «Україна», кафе «Весна». Функціонують підприємства побутового обслуговування.

У місті є лікарня на 400 ліжок, поліклініка, дитяча консультація, 5 аптек, 9 медпунктів, з них 5 діють під землею. У медичних закладах працює 295 лікарів та працівників середнього медичного персоналу. У 12 дитячих садках і яслах на той період виховувалось близько 800 дітей. Широкого розмаху набули фізкультура і спорт. Добровільне спортивне товариство «Авангард» об’єднує понад 7 тис. чоловік. На День шахтаря в 1969 році відкрито палац спорту.

Будівництво палацу спорту «Олімп».
Будівництво палацу спорту «Олімп».

Невпинно розвиваються народна освіта і культура. У 9 загальноосвітніх школах навчається 6,5 тис. дітей, працює 319 педагогів. У професійно-технічному училищі 580 чоловік набувають знань і оволодівають гірничими та будівельними професіями. Робітники шахт і майстерень підвищують кваліфікацію в учбово-курсовому комбінаті. В місті працюють також вечірнє відділення Рутченківського гірничого технікуму, курси підготовки до вузів.

Велику культурно-освітню роботу серед населення проводить колектив міського палацу культури. Створений при ньому народний університет має 3 факультети: літератури, охорони здоров’я та педагогічний. Доброю традицією стали вечори трудової слави, урочиста реєстрація шлюбів і новонароджених, свята вулиць і кварталів, посвячення в робітники.

У художній самодіяльності беруть участь понад 300 гірників, будівельників, механіків, службовців та їх родин. Працюють оркестри — духовий та народних інструментів, естрадний і хоровий колективи, драматичний і танцювальний гуртки, а також гуртки дитячої художньої самодіяльності. Ще у 1966 році у місті заснована п’ятирічна вечірня музична школа. Вона має класи фортепіано і баяна. Завжди людно у бібліотеках міста, а їх тут близько 20. Найбільша бібліотека при палаці культури налічує понад 33 тис. книг.

На всіх трьох шахтах працюють кабінети політичної освіти. Надійним помічником партійних організацій є комсомольські, які об’єднують 3084 юнаків і дівчат. Широкою популярністю серед трудящих користується багатотиражна газета «Шахтер», що видається на шахті № 1 «Центральна».

Велику і різнобічну роботу серед населення Новоекономічного проводить міська Рада депутатів трудящих, у складі якої 126 депутатів. Крім того, 95 мешканців Новоекономічного обрані депутатами Красноармійської міської Ради і 3 — депутатами Донецької обласної Ради. У міській Раді працює 11 постійних комісій: промисловості, будівництва, транспорту і зв’язку, благоустрою, охорони здоров’я, народної освіти, соціального забезпечення, охорони природи, комунального господарства і побуту та інші. На кожному підприємстві є ради пенсіонерів, які вирішують питання соціального забезпечення, виховання молоді на революційних, бойових і трудових традиціях. У кожному  мікрорайоні  є  також  свої громадські ради. З ініціативи ради пенсіонерів у місті створено  бібліотеку  на  громадських засадах.

За  межі  району  і  області сягнула  трудова  слава  молодого гірницького міста.

Друкується за матеріалами статті М.К. АСТАФ’ЄВОЇ, кандидата історичних наук,
Б.К. СТЕБЛЬОВА, члена НСЖУ, з книги «Історія міст і сіл УРСР. Донецька область».
Фотоматеріали люб’язно надані з архіву народного музею історії шахти «Центральна».

Недавні записи

Рекомендовані публікації

Здійснено за підтримки програми «Сильніші разом: Медіа та Демократія», що реалізується Всесвітньою асоціацією видавців новин (WAN-IFRA) у партнерстві з Асоціацією «Незалежні регіональні видавці України» (АНРВУ) та Норвезькою асоціацією медіабізнесу (MBL) за підтримки Норвегії. Погляди авторів не обов'язково відображають офіційну позицію партнерів програми.
Підписатися на нас
Використання матеріалів сайту дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на "Рідне місто. Мирноград».

Матеріали, позначені знаком ®, публікуються на правах реклами.



© 2026. «Рідне місто. Мирноград»
eyetagclockmagnifiercrossmenuchevron-down