«Я хотіла працювати, аби допомогти собі і друзям у ЗСУ». Історія успіху молодої українки у Нідерландах

29 Листопада, 2025  
934
29 Листопада, 2025  
934

Війна назавжди змінила життя кожного українця. Нажаль, майже всі ми через нічим невиправдану ворожу агресію зазнали незворотних втрат. Не всі змогли від них оговтатись і продовжити будувати життя у нових реаліях. Тим ціннішій досвід тих, хто, втративши рідний дім, знаходить можливості для розвитку у новому місці або країні. Серед таких юна жителька Мирнограда Карина Чепурко. Рятуючись від обстрілів на Донбасі навесні 2022 року дівчина, якій той момент ледве виповнилось 20 років, була вимушена шукати можливості для своєї самореалізації у далеких, але дружніх до українців Нідерландах.

Карина Чепурко

Карина народилася і виросла на Донеччині. Після закінчення школи дівчина вирішила наслідувати професійний шлях своєї бабусі і стати педагогом. Навчання професії розпочала на факультеті початкової освіти Балаклійської філії Харківської гуманітарно-педагогічної академії. Потім продовжила навчання у Донбаському Державному педагогічному університеті. Перед самим початком війни дівчина отримала рівень магістра за фахом вчителя початкових класів та інформатики. 20 лютого 2022 року поїхала забирати диплом. А вже за 4 дні після цієї радісної у її життя події розпочалося повномасштабне вторгнення рф.

- Ситуація у лютому 2022 року розпалювалася з кожним днем, - згадує дівчина. - Було фізично страшно перебувати у місті за 40 км від лінії фронту. І хоча тоді бойові дії були від нас ще відносно далеко, але лякала невизначеність майбутнього. Так сталося, що я росла без батьків, мене виховувала бабуся. Тому питання забезпечення власної безпеки та збереження життя я вирішувала сама. Після подій у Бучі прийняла рішення виїхати з України.

2 квітня 2022 року Карина евакуаційним потягом з Краматорська рушила на західну Україну, а звідти до Європи. Обираючи країну для притулку, зупинилася на Нідерландах. Вирішальну роль відіграло те, що у цій країні на той момент вже отримали тимчасовий захист її знайомі з Мирнограда. З ними дівчинці було не так лячно. По приїзду у місто Зволле Карина одразу розпочала пошуки роботи. Перші півроку це було вкрай проблематично бо на той момент дівчина мала лише внутрішній паспорт громадянина України, закордонного в неї не було.

- Я просто не планувала до початку повномасштабної війни залишати рідну країну, - пояснює Карина. - Без біометричного закордонного паспорта жоден банк Нідерландів не відкривав мені фінансовий рахунок. А без цього відповідно не брали на роботу. У Нідерландах її можна отримати лише офіційно за договором. Тут дуже високі штрафи для роботодавців за нелегальне працевлаштування робітників.

Паралельно Карина вирішила дистанційно здобути другу вищу освіту в Україні. У вересні 2022 року, вже перебуваючи у Нідерландах, вступила на факультет спеціальної освіти до Донбаського педагогічного університету. Навчалася онлайн за спеціальністю «Логопед, олігофренопедагог». Свою мотивацію цього кроку дівчина пояснює першим отриманим досвідом роботи на посаді асистента вчителя. Вона допомагала дітям з інвалідністю. Тоді і зрозуміла яка велика кількість дітей мають ті чи інші порушення мови і вимагають кваліфікованої допомоги. Пройшовши додаткове навчання в аспірантурі Карина Чепурко у грудні 2023 року отримала диплом магістра з профілю логопедії.

Обговорюючи своє прагнення до швидкого працевлаштування дівчина наголошує, що це був її свідомий вибір.

- Я могла б не працювати, отримуючи соціальну допомогу від уряду Нідерландів. Скромно прожити за гроші цілком реально. Українців уряд Нідерландів не зобов'язував працювати. Я і бабуся були забезпечені безкоштовним житлом з непоганими побутовими умовами, медичним страхуванням. Воно розповсюджувалося не тільки для нас, але і на наших тварин, яких ми вивезли в прифронтового Мирнограда. Але мої собаки - Кльопа і Офелія потребували додаткових коштів на утримання.

Карина Чепурко
Карина згадує, що поки вона шукала і не могла знайти роботу, їй дуже хотілося повернутися в Україну. Було важко від незнання мови, від відсутності звичного оточенні та друзів. Дівчині не подобалась роль утриманки, вона хотіла працювати, платити податки та забезпечувати себе. І водночас допомагати друзям, які пішли боронити країну у військо. На цей теж були потрібні кошти.

Нідерланди - маленька країна, щільність населення дуже велика. Плюс відносно високий рівень життя приваблює численних емігрантів, зокрема з мусульманських країн. Але українцям було надано багато прав і пільг. Це право на роботу (біженці з інших країн його не мають), безплатне житло, медичне страхування, звільнення від податку на автомобілі. Додатково дозвіл користуватися українськими правами, дітям навчатися у спеціально створених українських школах, отримувати грошову допомогу дорослим і дітям.

- За усе це хочеться бути вдячною, - наголошує Карина, - аби не підтверджувати російські фейки про українців, які «приїхали та сіли на шию європейцям». Таки пропагандистські меседжі дуже активно циркулювали у 2022/2023 роках. Самі нідерландці дуже доброзичливі у спілкуванні. Вони співчувають, що ми маємо війну. Готові прийти на допомогу. І відкрито в очі мені ніхто ніколи не дорікав. Але у місцевих ЗМІ, особливо у тих, які орієнтовані на праворадикалів, ці думки постійно циркулювали. Їх підігрівали ті, хто явно симпатизував росії.

Основна їхня теза була у тому, що українці невдячні та ліниві. Що вони «ярмо на шиї» та лише витрачають кошти європейських податківців. Українці, мовляв, не потрібні Європі. Нині вони розповідають, що війну треба закінчувати. І не важливо, якою ціною для України. Аби швидше…

У вересні 2022 року нідерландський уряд дозволив українця працевлаштовуватися навіть за внутрішніми українськими паспортами. Банки почали відкривати біженцям з нашої країни рахунки. Це дало можливість багатьом переселенцям з такою ж проблемою, як у Карини, отримати довгоочікувану роботу. Спочатку Карина була сортувальником листів на пошті. Потім працювала в інтернет-магазині пакувальником. Після 4 місяці працювала у кемпінгу: прибирала, мила посуд у ресторані, підробляла помічником кухаря. Це була сезонна робота, і у вересні 2023 року контракт закінчився.

Але саме ця робота дала гарну мовну практику, якої дівчинці не вистачало. Оскільки нідерландська мова складна, з важкою вимовою Карина почала активно практикувати англійську, яку у Нідерландах знають усі. У перші пів року перебування в Нідерландах Карина мала багато вільного часу. Тому приділяла увагу вдосконаленню англійської: дивилася серіали мовою оригіналу, вчилась за допомогою мобільних додатків. Займалася щодня. А потім закріплювала знання практикою у спілкуванні. Коли вийшла на роботу, говорила ще погано, але вже майже все розуміла. Поступово йшло лексичне накопичення. І на якомусь моменті дівчина вже вільно говорила англійською. Наразі ж вона розпочала активне вивчення нідерландської. І вже має сертифікат про опанування нової мови на базовому рівні.

Шлях до довгоочікуваної фінансової незалежності перед Кариною відкрився після працевлаштування на великий харчовий завод, який спеціалізується на виробництві ковбасних виробів. Знайома запропонувала спробувати свої сили там. Але одразу попередила – робота фізично важка. Дівчину мотивувало те, що роботодавець пропонував тривалі контракти та гарну зарплатню. За два тижні після проходження Карина розпочала працювати на автоматичній лінії, яка порційно нарізає й упаковує готові ковбасні вироби.

- У комп'ютері я налаштовую лінію, закладаю ковбасу у спеціальну машину, яка її нарізає. Другий блок роботи - налаштування пакувальної машини, упаковка фасованої продукції, автоматична наклейка етикеток, сортування ящиків. У Нідерландах майже не продається ковбаса батонами, як у нас. Уся ковбаса, сири йдуть нарізкою по 80-120 грамів, - пояснює Карина. - Робота за змінним графіком і фізично складна, тому що дуже багато доводиться підіймати ковбаси у ящиках, палетах. Стрічка йде швидко, треба встигати. У приміщеннях заводу низька температура. Спочатку я часто хворіла, тому що організм не звик до тривалого холоду та великих навантажень. Але після кількох місяців роботи звикла, полегшало.

На першу зміну я прокидаюся о 3:15 ранку. П'ю чай, бо їсти у цей час не хочу. Збираюся й о 4-й ранку вже виїжджаю на роботу на власному авто, адже на зароблені гроші досить швидко придбала автівку. До речі, завод знаходиться за містом - у 20 км. Нідерланди - доволі прохолодна країна, тут часто дощить. Тому мопеди, велосипеди - не найкращий варіант для нічних поїздок під дощем. У цьому плані покупка машини була вимушеним кроком. Але автівка приносла додаткову радість. Мені 25 років, а я вже маю свій перший власний автомобіль. До речі, нещодавно я змінила його на більш сучасний і комфортний.

О 4:20 приїжджаю, переодягаюся у спеціальну форму, проводжу дезінфекцію рук, дивлюся своє завдання і лінію, на якій буду працювати. О 5:00 налаштовую машину, готую всі матеріали для роботи та запускаю лінію. За зміну буває від 2 до 6 продуктів. Щоразу машину потрібно переналаштовувати..

Усього зміна триває 9 годин, я маю 4 перерви по 15-20 хвилин. Друга зміна розпочинається о 14:00. Тут ти продовжуєш роботу, яку почала перша зміна. Близько 22:20-22:40 друга зміна закінчується. Вихідні у мене стабільні - субота та неділя. Завод великий, на зміні працює близько 350 осіб усіх національностей та віку.

Карина каже, що спочатку на роботі дуже стресувала. Адже вона прагнула виконувати свої обов’язки добре, щоб нічого не зіпсувати. Обладнання лінії дороге, ремонт також дуже коштовний - це морально тиснуло. Спочатку керівництво заводу надавало юній українці можливість працювати на різних лініях, щоб було більше практичних навичок як оператора. Адже кожна лінія має свої особливості. Але вже за кілька місяців роботи спеціалісти заводу помітили старанність та кмітливість Карини Чепурко. Її швидко підвищили до головного оператора. До його обов'язків входить налаштування автоматизованої лінії, забезпечення її справної роботи, дотримання технологічних норм, розв'язання організаційних питань.

Карина наголошує, що для неї дуже важливо психологічно відчувати впевненість у майбутньому. Особливо коли перебуваєш у статусі людини, яка потребує тимчасового захисту і розумієш, що повернутися тобі нікуди. Бо рідне місто ворог вже майже стер з лиця землі, зруйнував житло та забрав життя багатьох знайомих та друзів.

- Стабільна робота у Нідерландах дає мені змогу не тільки забезпечувати себе. Я намагаюся підтримувати хлопців у ЗСУ, - зазначає Карина. - У мене є три друга, які служать зараз у гарячих точках. Коли відкриваються збори, завжди намагаюся максимально допомогти їм. Я донатила навіть тоді, коли була на соцвиплатах. Розумію, що, перебуваючи й працюючи тут, я можу допомагати не тільки друзям. Інтернет, соціальні мережі в Україні переповнені різними благодійними зборами. Завжди відгукуюсь. Якби я лишилась в Україні, на жаль, нічим не змогла б допомогти. Бо не мала б на це фінансів.

За два з половиною роки дівчина двічі була в Україні. Але не в рідній Донецькій області. Перший раз вона їхала до Києва із подругою на машині. Згадує, що коли перетнула польсько-український кордон, то попросила подругу зупинитись. Бо захотілося просто постояти на український землі. Відчути її як щось своє та рідне.

- Мені дуже сподобався Київ, - говорить Карина. – Зрозуміла, що якщо повернуся до України, то новим моїм містом буде столиця. Коли приїхала до неї вдруге, це відчуття підтвердилося. У мене в Києві багато друзів, однокласників.

Планів на все життя наразі не будую. Я вже четвертий рік не мешкаю у рідному Мирнограді. Дуже люблю Україну. Але водночас розумію, що Нідерланди теж стали частиною моєї душі, моїм другим домом. Я хочу бути і там, і там. А так не вийде. Тож час покаже й усе розставить на свої місця.

Спілкувався Максим ЗАБЄЛЯ.
Фото з особистого архіву Карини Чепурко.

 

Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Посилення стійкості українських медіа», який реалізується Фондом Ірондель (Швейцарія) та IRMI, Інститутом регіональної преси та інформації (Україна). Фінансується Фондом «Швейцарська солідарність» (Swiss Solidarity). Висловлені погляди є виключно поглядами авторів і не обов’язково відображають позицію ФОНДУ ІРОНДЕЛЬ або IRMI.

Недавні записи

Рекомендовані публікації

Здійснено за підтримки програми «Сильніші разом: Медіа та Демократія», що реалізується Всесвітньою асоціацією видавців новин (WAN-IFRA) у партнерстві з Асоціацією «Незалежні регіональні видавці України» (АНРВУ) та Норвезькою асоціацією медіабізнесу (MBL) за підтримки Норвегії. Погляди авторів не обов'язково відображають офіційну позицію партнерів програми.
Підписатися на нас
Використання матеріалів сайту дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на "Рідне місто. Мирноград».

Матеріали, позначені знаком ®, публікуються на правах реклами.



© 2026. «Рідне місто. Мирноград»
eyetagclockmagnifiercrossmenuchevron-down