Історія розвитку цивілізації подарувала нам безліч символів, які зрозумілі кожній людині, яка мешкає на планеті Земля. Наприклад, вимовляєш Біг-Бен – і одразу розумієш, що потрапив до Великої Британії, мрієш про Колізей – і планує подорож до Італії, а лише подумки уявляєш Венецію – одразу на думку спадають костюми для карнавалу або хоробрі гондольєри.
Будь-яка держава мріє про власну неповторну Венецію. В нашій країні також є своя. Це населений пункт Вилково на Одещині. Місто на воді мають і Нідерланди. Це практично казкове селище Гітхорн (Giethoorn). Розташована вона у північній частині країни, і нідерландці називають цей населений пункт голландською Венецією. І мають право. Адже пересуватися тут можливо або велосипедом, або на човні чи катері – жодного автомобільного шляху тут немає. На околиці селища розташований один-єдиний майданчик для паркування автівок, саме тут місцеві мешканці залишають власні автівки. Тут також зупиняються туристичні автобуси. А далі – лише пішки, човном або велосипедом.
Старовинне селище Гітхорн має дуже довгу історію. Згідно з літописами, у середньовіччі на цих землях мешкали голландці, які перебралися з півдня. Переселенці зрозуміли, що земля тут майже начинена торфом, саме його новітні мешканці й почали видобувати. Невдовзі майже поруч із домівками почали утворюватися глибокі траншеї, які згодом наповнювалися ґрунтовою водою – так виникли канали, в врешті-решт – і сама голландська північна Венеція. Повз берегів тут розташовані майже казкові будиночки під дахом з очерету.

Також з офіційних джерел відомо, що на мапі Нідерландів це поселення датується ХIII століттям. Упродовж кількох століть населення тут займалося звичним господарством – розводили худобу, з молока робили сир, і видобували торф. І так спокійно жили собі нідерландці у Гітхорні практично до середини минулого століття. «Нове життя» у селищі почалося у 1958 році. Саме тоді нідерландський режисер Берт Ханстра вирішив у цій місцевості знімати свій черговий фільм – комедію «Фанфари». На екрані незвична місцевість вийшла настільки привабливою, що дуже швидко перетворило її у туристичну мекку.
До речі, звичних для Нідерландів визначних пам’яток архітектури або мистецтва у селищі немає. Візитівка Гітхорну – сама місцевість. Сучасні будиночки під дахом із соломи дуже привабливі. Й усі абсолютно різні. А мешканці «сперечаються» тут один перед одним у ландшафтному дизайні. У місцевому музеї ми дізналися, що солом’яні дахи – це повага до історії. Насправді дахи тут роблять із сучасних матеріалів, а зверху декорують соломою або осокою, яку заготовляють на місцевих озерах.
У Гітхорні дуже багато зелених насаджень, і абсолютно відсутні паркани. Будиночки з’єднані між собою дерев’яними містками. Їх тут аж 180! І теж усі вони різні: деякі – частина вулиці, інші – практично вхід у дім, у цьому випадку вони оснащені маленькими воротами.
Населення Гітхорну складає близько трьох тисяч осіб. Практично усі мешканці знайомі між собою і вже звикли до того, що їх особисте життя майже щодня відбувається під прискіпливим поглядом туристів з усього світу. Пересуваються по місцевості на човнах – звичайних і моторних – байдарках і катерах. Будь-який засіб туристи можуть орендувати, замовити водія теж можливо. Ціна прогулянки залежить від вибраного виду транспорту і кількості годин.

Рух каналами тут регламентується як на автошляху, є світлофори, полоси руху, поліцейський патруль. Утім, якщо ви вирішили орендувати човен самостійно, вимагати водійське посвідчення у вас не будуть, і рятувальними засобами не забезпечать – лише матимете телефон станції, де оформили оренду. Глибина каналів – від 1 до 2 метрів, але озеро, до якого вони сходяться – досить глибоке. Уздовж каналів прокладені велосипедні доріжки, отже тим, хто пасує перед водою, може скористатися прогулянкою на залізному коні. Велосипед тут також можна орендувати. Довжина селища – близько 6 км. До речі, будинки тут майже не продаються, вони переходять у спадок. А якщо виникне у будь-кого з місцевих думка позбутися майна – ціна на нього буде захмарною навіть для Нідерландів. Отже, «чужаків» тут не люблять, така собі «закрита» туристична місцевість.
На території селища працюють три музеї. Це «'t Olde Maat Uus» – старовинний будинок із середньовіччя з меблями тієї епохи; музей «De Oude Aarde» («Стара Земля») – чудова експозиция, на якій представлені мінерали та коштовне каміння; і Gloria Maris Schelpengalerie – маленький, але дуже затишний магазин, де ви можете придбати корали, мушлі або вироби з перламутру.

Якщо наважитесь відвідати це селище, плануйте подорож на цілий день. Тоді ви зможете побувати в усіх музеях, поплавати на човні, посидіти із філіжанкою кави у кафе. До речі, саме у цьому закладі знімали фільм Берта Ханстри, і з того часу інтер’єр кав’ярні незмінний.
Мені пощастило, я гуляла Гітхорном у чудову сонячну погоду, туристів було багато, але мені було спокійно, я почувала себе досить гармонійно, ніби була на самоті. Мабуть, дивовижна місцевість зберігає власні таємниці Всесвіту. Адже приїхати сюди можна у будь-якому настрої, але поїхати звідси – лише розслабленим, у повній гармонії із собою і світом. І, зрозуміло, не лінуйтеся робити фото. Вони обов’язково стануть у нагоді, коли прийде час підняти собі настрій або похизуватися перед друзями власним туристичним досвідом.
Олена НОВІКОВА.
Далі буде.
