Ігор Сергійович Мусієнко народився 28 листопада 1979 року. Був шахтарем, надійним другом, люблячим чоловіком і сім’янином. У 2019 році став на захист рідного краю, а з початком повномасштабного вторгнення зустрів ворога у Кураховому.
Перші тижні війни були для нього особливо важкими — майже без сну та відпочинку він рятував життя побратимів, виконуючи обов’язки стрільця-санітара окремої медичної роти. Згодом продовжив службу як стрілець-помічник гранатометника 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 5 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини А4784.
Побратими та знайомі пам’ятають Ігоря як мужнього, безстрашного та надійного воїна, людину, на яку завжди можна було покластися. Останні дні свого життя він боронив Шевченкове на Покровському напрямку, де отримав поранення, несумісні з життям.
23 січня 2025 року під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності України в районі населеного пункту Шевченко Покровського району Донецької області Ігор Мусієнко зник безвісти. Згодом рішенням суду його було визнано загиблим.
Тіло Героя залишилося на полі бою, і родина досі не втрачає надії на гідне поховання.
Ми пишаємося його силою духу, відданістю та безмежною любов’ю до України. До останнього подиху він залишався вірним присязі, побратимам і своїй Батьківщині.
Герої не вмирають. Вони стають нашими янголами-охоронцями та назавжди залишаються у наших серцях.
Вічна пам’ять і слава Герою.
