В’ячеслав Володимирович Юрков народився 23 травня 1937 року у селі Кретово Брянської області у робітничий родині. Утім, того ж року батько помер, і після закінчення семирічки як старший син, В’ячеслав був вимушений заробляти кошти для усієї сім’ї.
Його робітнича біографія розпочалася на шахті «Центральна-Заводська» тресту «Куйбишеввугілля» на посаді помічника машиніста. Невдовзі копальня виробила запаси вугілля, і матір В’ячеслава разом із дітьми переїхала до Донбасу. У березні 1957 року юнак влаштувався на шахту «Родинська», потім перейшов на «Новатор». Чотири роки він працював гірником очисного забою.
У 1961 році В’ячеслав ініціював створення скрізної молодіжної комплексної бригади, аби суттєво підвищити добову норму видобутку вугілля. Його почин підтримали колеги, які працювали на інших копальнях Донбасу. У грудні 1962 року його було обрано бригадиром гірників очисного забою. Через кілька місяців, використовуючи циклічний спосіб організації виробництва, бригада стала передовою.
З метою безперебійної можливості працювати у лаві без зупинок, Юрков сформував бригаду з досить досвідчених майстрів виробництва, найбільш досвідчені працювали у першу зміну, аби максимально підготувати лаву та техніку для видобутку вугілля. Таке рішення дозволило згодом виконувати за добу 1,5-2 цикли, що надало можливість збільшити видобуток до 550 т на добу.
Бригада гірників очисного забою, яку В’ячеслав Юрков очолював упродовж 16 років, вважалася однією з найкращих не лише на шахті, а й у місті. За високі показники у видобутку вугілля, відповідальне ставлення до праці у 1966 році В’ячеславу Юркову було присвоєне високе звання Героя соціалістичної праці. Також він – повний кавалер знаку Міністерства вугільної промисловості «Шахтарська слава».
У березні 1968 року шахта «Новатор» отримала новий експериментальний комплекс КМ-97. Увести сучасну техніку у виробництво було вирішено довірити бригаді Юркова. Досвідчений шахтар, він досконало вивчив нову техніку, її можливості та розумно втілив свої знання у життя. І вже за кілька місяців, працюючи на цьому комплексі, бригада видавала на-гора 30 000 т вугілля щомісяця. За засвоєння новітньої техніки у 1971 році Юркова було нагороджено орденом Жовтневої революції та медаллю «За гідну працю». Не полишаючи виробництво, В’ячеслав Юрков заочно закінчив філіал Донецького політехнічного інституту у Красноармійську.
В’ячеслав Юрков був активним членом колективу і громади. Він неодноразово обирався депутатом обласної ради. У 1965 році був обраний членом ЦК профспілок працівників вугільної промисловості. У складі робітничих делегації побував у Польщі, Чехословаччині. У 1977 році брав участь у форумі молоді Німеччини.
Після аварії на шахті «Новатор» у 1977 році підприємство було законсервовано, а бригаду Юркова у повному складі перевели на дільницю № 7 на шахту «Центральна». І тут колектив ніколи не пас задніх. У 1981 році бригадира Юркова було нагороджено орденом Трудового червоного прапору. Утім, вік брав своє, і працювати з таким навантаженням було вже досить важко. У 1983 році Юрков перейшов на роботу електрослюсарем.
Пішов із життя славетний шахтар В”ячеслав Юрков 27 травня 2004 року. Похований на кладовищі «Північне» у Мирнограді.
За матеріалами статті Лариси Стеблякової,
завідувачки музею ВП «Шахта 5/6» ДП «Мирноградвугілля».
