Ніна Глазунова: прильоти по Авдіївці - щодня

7 Листопада, 2025  
554
7 Листопада, 2025  
554

Повномасштабне вторгнення рф у 2022 році назавжди змінило життя пенсіонерки з Авдіївки Ніни Вікторівни Глазунової. Наразі вона перебуває у травматологічному відділенні Мирноградської лікарні з численними ранами, забоями та розтрощеною рукою. У ході кількагодинної операції лікарям вдалося встановити складну металеву конструкцію, яка буквально по шматочках зібрала до купи кістки кінцівки та ліктя.

Ніна Вікторівна усе життя прожила в Авдіївці разом із дітьми. Чоловік помер у 2004 році. Мешкала пані Ніна з донькою, зятем, онуком. До виходу на пенсію працювала у профкомі Авдіївського коксохімзаводу. У 2014 році з початком збройного протистояння на Донбасі Ніна Вікторівна разом з рідними майже на рік залишила рідний населений пункт, виїхавши до родичів. А ось у 2022 році, попри заклики влади евакуюватися та пропозиції від поліції допомогти у цьому, жінка разом з рідними прийняла рішення залишитися в Авдіївці, яка щодня потерпає від ворожих обстрілів. Маленьких дітей у родині немає: онуку пані Ніни вже виповнилося 23 роки, а онучці - 14.

Цьогоріч, за спостереженнями Ніни Вікторівни, обстріли Авдіївки стали набагато інтенсивніШими.

- Пережити це дуже важко. Літає увесь час, практично неможливо спати ночами. Яке тут здоров'я буде ... Світла та води давно немає. Добре, що є свердловина поблизу - воду беремо з неї. Телефони заряджаємо від генератора. На зиму видали нам піч на кшталт буржуйки. Від неї тепло, але недовго. Завод наш - Авдіївський коксохім - давно розбомбили, нічого живого не лишилося. Зять хотів піти туди працювати, його кликали охоронцем на прохідну. Але вже немає прохідної, нічого не лишилося.

За останній рік ми тричі перекривали дах нашого будинку під № 33 по вулиці Червоній. Його зносило повністю кілька разів. Вікна давно не склимо, немає сенсу. Просто забиваємо фанерою. Після кожного обстрілу будинок відновлюємо власними силами, допомагають онуки. На програму «Є-відновлення» ми не подавалися. Самі якось пораємось. Інколи мене запитують, чому ми не поїхали з Авдіївки. А куди нам їхати? Наразі брат чоловіка кличе мене до Дніпра. А раптом росіяни і там будуть? - ділиться своїми страхами пані Ніна.

Жінка з сумом каже, що за час війни загинуло, або було серйозно поранено багато її знайомих. Нещодавно під час обстрілу загинула сусідка з вулиці Перемоги. Невідома точна кількість загиблих у 14-поверхівці, крайній під'їзд якої склався під час чергового обстрілу.

А події червня поточного року назавжди закарбувалися в пам'яті Ніни Вікторівни. Цього дня жінка пішла на город перед власним будинком. Вона завжди любила поратися на землі. І хоч рідні журили ї за працю на відкритому просторі, адже вона наражала себе на небезпеку, все ж пані Ніна не втрачала можливості виростити зелень і свіжі овочі для родини. Того дня - 5 червня - нічого не віщувало біди. Було сонячно та тихо. Жінка полола і раптом почула, що летить літак.

- Я подумала, пролетить як завжди повз нас, а потім відчуваю, що він ближче і ближче починає підлітати, - згадує Ніна Вікторівна. - Я бігом побігла у двір, щоб сховатись у хаті. Зробила кілька кроків. І тут як ударило, і щось вибухнуло. То був важкий снаряд. Від нього поруч із городом велика яма-воронка утворилася. У тій вирві при бажанні можна тонни 3-4 картоплі посадити.

До речі, це був уже не перший приліт у двір родини Глазунових. Перший приліт був у гараж. Тоді, на щастя, удома нікого не було і усі уцілили. На цей раз снаряд потрапив у дерево у дворі. Перші миті після прильоту пані Ніна згадує так:

- Пам'ятаю довкола себе білий туман і землю, яка сиплеться зверху. Я впала, лежала якийсь час, потім піднялася у гарячці та побігла. І тільки тут побачила, що в мене на руці величезна рана, усе розірвано і висить, бік увесь у крові.

На той час вдома нікого не було. Спочатку жінку довезли до лікарні в Авдіївці. Там їй надали першу допомогу. А потім військові вивезли поранену до травматології у Мирноградську центральну міську лікарню. Тут жінці надали оперативну, а головне, фахову допомогу.

Її прооперували, встановили на руку складну металеву конструкцію, яка допомогла зібрати та скріпити переламаний ліктьовий суглоб та інші розтрощені кістки на правій руці. Окрім того, постраждалій зашили численні рвані рани по усьому тілу. Оскільки пані Ніна наразі фізично не в змозі себе обслуговувати, син привіз їй на допомогу з Авдіївки онуку Аню.

Трохи оговтавшись від пережитого, пані Ніна розмірковує та дякує усім, хто їй допоміг вижити.

- І досі не розумію, як тільки лікарям вдалося мене врятувати? І зберегти руку. Мені ще близько місяця бути у лікарні з цим апаратом. Він дуже важкий, але треба було ставити, тому що лікоть був розроблений ущент. Я вдячна солдатам, які мене вивезли. Окрема подяка, звісно, усім лікарям Мирноградської лікарні. Лікарям та медсестрам, усьому персоналу травматологічного відділення. І в їдальні тут годують добре, усе з душею та співчуттям. Ставлення до пацієнтів дуже гарне. Дякую за це тепло. Щиро дякую.

Пані Ніна зі сльозами на очах каже, що дуже переживає за дітей та онуків, що лишилися вдома. Адже по Авдіївці щодня йдуть «прильоти». Після виписки з лікарні вона планує лишитися на якийсь час у більш безпечному Мирнограді. Разом з онукою. Каже, що упродовж останніх півтора року діти в Авдіївці не бачать жодних радощів дитинства. Без електрики й інтернету не мають можливості навчатись хоча б дистанційно. А онука Аня завжди любила навчатися і повинна мати можливість для цього. Попри війну.

Максим ЗАБЄЛЯ.
Фото автора.

Матеріал було опубліковано
у газеті "Рідне місто" 14 липня 2023 року.

Недавні записи

Рекомендовані публікації

Здійснено за підтримки програми «Сильніші разом: Медіа та Демократія», що реалізується Всесвітньою асоціацією видавців новин (WAN-IFRA) у партнерстві з Асоціацією «Незалежні регіональні видавці України» (АНРВУ) та Норвезькою асоціацією медіабізнесу (MBL) за підтримки Норвегії. Погляди авторів не обов'язково відображають офіційну позицію партнерів програми.
Підписатися на нас
Використання матеріалів сайту дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на "Рідне місто. Мирноград».

Матеріали, позначені знаком ®, публікуються на правах реклами.



© 2026. «Рідне місто. Мирноград»
eyetagclockmagnifiercrossmenuchevron-down