Світлана Аношкіна: Вижити в Авдіївці та допомогти іншим

9 Листопада, 2025  
665
9 Листопада, 2025  
665

Світлана Олександрівна Аношкіна - одна з небагатьох мешканок Ав­діївки, яка не лише постійно мешкає у місті на лінії вогню, а й приму­дряється вести невеличкий бізнес. Хоча бізнесом її працю вже давно назвати не можна. Сама Світлана каже, що наразі не має мети зароби­ти. її головна ціль, яка, по суті, давно стала місією, - допомогти старим і самотнім жителям Авдіївки вижити в реаліях повноцінної війни. Однак війна не шкодує нікого: ні пенсіонерів, ні інвалідів, ні волонтерів, ні під­приємців. Свідчень тому багато. Нещодавно Світлану після поранення від «прильоту» госпіталізували до хірургічного відділення Мирноградської центральної міської лікарні. Тож місцем нашої зустрічі стала лі­карняна палата хірургії.

Незважаючи на непросте поранення та тривале життя в умовах постійного стресу під обстрілами, Світлана не втра­тила властивого їй життєвого оптимізму. Він відчувається з перших хвилин спілкування з нею.

З посмішкою на втомлено­му обличчі жінка радо поринає у спогади. Каже, що до Авді­ївки переїхала у 1993 році. І з того часу міста не покидала. Багато років вона працювала як приватний підприємець, реалізовуючи населенню гос­подарчі товари та гігієнічні за­соби. Вести бізнес в умовах обстрілів, які в Авдіївці з біль­шою чи меншою інтенсивністю тривають уже 9 років, - дуже непросте заняття. Як зазна­чає сама пані Світлана, за цей час вона пережила і пожежі, і ракетні обстріли. Але це не за­вадило їй працювати.

Жінка розповідає, що живе вона в Авдіївці в районі Хіміка. Активні бойові дії, за її слова­ми, тривали тут з 2014 до се­редини 2015 року. Із середини 2015 року на Хіміку було більш- менш спокійно, натомість у старій частині Авдіївки окремі райони обстрілювали щодня.

Багато людей виїхало з Ав­діївки, але потім значна части­на повернулася. Поверталися люди, переважно, у стару час­тину міста. Поширена практи­ка, коли кілька сімей заїжджа­ють у чужі порожні будинки. Заселяються туди, де можна жити.

З лютого 2022 року обстрі­ли міста стали ще інтенсивнішими. Під час чергового серйозне поранення отримала пані Світлана. Події 12 червня 2023 року вона згадує так:

- О 9 годині ранку я була на лавочці біля будинку по вул. Комунальна, 21. Це навпроти ринку. Торгувала, як зазви­чай, господаркою - це і є моя робота. Ракета прилетіла до сусіднього будинку № 19. Два під'їзди повністю зруйнувало.

Мене поранило осколком у ногу. Я зайшла додому, почала промивати рану на нозі, кров не зупинилася. Зрозуміла, що треба йти до лікарні. Коли перевдягалася, побачила ще рани на руці та животі. Узяла паспорт, телефон і пішла до лі­карні. Я була на якомусь «авто­пілоті». Оскільки залишилася сама у багатоповерхівці, роз­раховувати на допомогу було марно.

Думала лише про поранен­ня, як їх промити і як мені усе прибрати. У лікарні в Авдіївці в мене витягли уламки з ноги. А потім привезли сюди - у Мирноградську лікарню. Поклали у хірургію. Тут мені прооперува­ли руку, обробили ногу, а живіт - зашили. Дякую лікарям за цю допомогу.

Світлана каже, що за час бойових дій багато її знайомих загинуло. Згадує, що у травні цьогоріч був черговий обстріл. Віктора - працівника бойлерної на Хіміку - засипало на роботі. Відкопували його кіль­ка днів ті, хто з ним жив і пра­цював. Урятувати чоловіка не вдалося, він загинув одразу. Тіло згодом відкопали та по­ховали.

Умови життя авдіївців жаха­ють. Води й електрики у місті давно немає. Так, воду Світ­лана набирає на бойлерній. У темряві пересувається з на­лобним ліхтарем на батарейці. Телефон можна підзарядити у пункті незламності. Там також можна прийняти душ, випра­ти речі, отримати гуманітарку, поїсти.

- Як вдається торгувати за таких умов? Це воєнна таєм­ниця, - посміхаючись, каже Світлана. - Я не наживаюсь. Практично не заробляю, бо мені важливо допомогти лю­дям вижити у складній си­туації. Намагаюся привезти здалеку, де подешевше, щоб людям було доступніше та краще за якістю. Це моя ціль, моя місія.

На Хіміку працюють два продуктові магазини. У ста­рій частині міста теж лише продуктові. Господарчі това­ри є тільки у мене. Тому або до мене, або до Покровська їхати 40 км на закупівлі. Не у всіх є така можливість. Доро­га щонайменше коштує тисячу гривень. А є люди, які пенсію отримують лише дві тисячі.

Щоб перезимувати, люди ставили буржуйки. Світлана використовувала турецький газовий обігрівач. Поклала його на стійку, зверху - ґра­ти з грубки. Ця конструкція у підсумку служила і грубкою, і обігрівачем. Так вдавалося обігріти одну кімнату. Скла у вікнах квартири немає з бе­резня 2022 року, вони забиті плівкою. Після прильотів плів­ка відривається і її постійно доводиться відновлювати.

Лікарня в Авдіївці, хоч і в дуже обмеженому форматі, але ще працює. Допомагають населенню лікар і медсестра. Але надають вони лише екс­трену допомогу. Укрпошта з міста давно виїхала. Пенсії та соціальні виплати населення отримує через перевізників або волонтерів. Часто - за від­соток.

В Авдіївці переважно лиши­лися пенсіонери. Дуже багато лежачих. Знайомий Світлани 86-річний дідусь самостійно доглядає паралізовану дружи­ну. Сам коле дрова, готує, воду носить і жінку доглядає. Узим­ку у їх квартирі було не менше +27 градусів. Бо лежачій по­трібно тепло. Тож дідусь по­стійно рубав дрова. Так люди і виживають.

- Я не можу виїхати з Авдіїв­ки, - промовляє пані Світлано, переконуючи чи мене, чи саму себе. - Бо я потрібна людям. Не знаю, правильно це або не правильно, але я потрібна. Навіть ті знайомі, що бувають на ринку, привітавшись, заря­джаються моїм оптимізмом. Їм стає легше. Тож я не можу по­кинути людей.

Я усвідомлюю, де я, що я, яка небезпека мені загрожує. Розумію, що син Микола тур­бується за мене. Він зараз за кордоном. Але тим людям, які мене знають, я потрібна. Саме там - в Авдіївці.

Максим ЗАБЄЛЯ.
Фото автора.

Матеріал було опубліковано
у газеті "Рідне місто" 14 липня 2023 року.

 

Недавні записи

Рекомендовані публікації

Здійснено за підтримки програми «Сильніші разом: Медіа та Демократія», що реалізується Всесвітньою асоціацією видавців новин (WAN-IFRA) у партнерстві з Асоціацією «Незалежні регіональні видавці України» (АНРВУ) та Норвезькою асоціацією медіабізнесу (MBL) за підтримки Норвегії. Погляди авторів не обов'язково відображають офіційну позицію партнерів програми.
Підписатися на нас
Використання матеріалів сайту дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на "Рідне місто. Мирноград».

Матеріали, позначені знаком ®, публікуються на правах реклами.



© 2026. «Рідне місто. Мирноград»
eyetagclockmagnifiercrossmenuchevron-down