Юлія Кубрак: Вистоїмо! Ми не маємо права здаватися і цього не буде, поки є фінансування і ми працюємо

17 Листопада, 2025  
458
17 Листопада, 2025  
458

Як і зазвичай, 1-го вересня навчальний рік у Мирноградській громаді освітяни розпочали разом з усією країною, але виключно у дистанційному форматі. Освіта громади, незважаючи на неминучі втрати, продовжує працювати. Цьогоріч вдалось набрати два перших класи. Мирноградські педагоги також впроваджують офлайн навчання: у різних містах України облаштовуються і працюють освітні простори. Водночас призупинили роботу 3 заклади загальної середньої освіти і 3 дошкільних навчальних заклади.

- Пані Юліє, дуже приємно, що вдається утримувати освітній процес Мирноградської громади на належному рівні. Давайте трохи повернемось у минуле. Які здобутки Ви мали у минулому навчальному році та що плануєте у поточному?

- Влітку освітяни області збиралися на проміжні збори. Там ми розглядали усі перспективи, усі можливі варіанти розвитку подій. І варто зазначити, що ми дуже гарно представили свою громаду, не пасли задніх. Чесно кажучи, я хвилювалася, але у нас є простір, перспективи, результати. Є діти, які отримали 200 балів після здачі тесту. Нашій громаді було не соромно. І, зрозуміло, ми маємо плани, їх у нас багато. Так, ми хочемо знайти міста-побратими за кордоном. Ми хочемо обмін досвідом, адже там навчаються наші діти.

- Враховуючи, що впродовж останніх півроку було дуже багато дискусій, урядових ініціатив, які були певним викликом для нас, до чого прийшли в уряді й як наразі почуває себе наша система освіти?

- Ми віримо у позитивний результат. Тому налаштовувались, що урешті-решт наказ № 1112, який передбачав заборону дистанційної освіти (при цьому діти, які мають довідки ВПО, якщо є можливість, переходили на офлайн навчання), не буде прийнятий – і всі інтереси батьків, дітей і педагогів врахують. Добре, що почули наши голоси, і наразі ми маємо можливість продовжувати дистанційну освіту.

Масового відтоку дітей у нас не сталося. А за рахунок того, що у минулому у громаді було призупинено діяльності закладів освіти №№ 1, 4 і 6, нам вдалося оптимізувати мережу і зберегти заклади, які працювали у 2024-2025 навчальному році. Отже, скорочення не відбулось. Наразі працюють ЗОШ №№ 5,8,9,10, опорний заклад, ліцей «Гармонія» та дитячі садочки: ДОУ №2 «Попелюшка», №3 «Сонечко», №5 «Ладоньки», №6 «Мальвіна», №7 «Посмішка», №8 «Конвалія», №9 «Ромашка». Також працюють Будинок творчості дітей та юнацтва, міжшкільний ресурсний комбінат, центр розвитку і підтримки педагогічних працівників.

Це наша перемога, ми тримаємося. Ситуація така, що кожен хоче залишатися якомога ближче до своєї громади. Звичайно, є люди, які вже отримали сертифікати, придбали житло. І ми розуміємо, що дитина піде до школи там, де вона мешкає. Це звична річ. Утім, у нас є діти, які приходять до нас з інших громад.

Ми зберігаємо клас «Інтелект» на базі ліцею «Гармонія» й опорного закладу. Вони працюють за програмою «Інтелект України». Якщо у деяких закладах Донеччини такі класи не функціонують , діти, які хочуть продовжувати навчання за цією програмою, мають можливість доєднатися до нас. Це для нас дуже важливо, ми такі класи відстоюємо. Наразі це 6-й клас на базі ліцею «Гармонія» і 7-й клас на базі опорного закладу. Переважно там навчаються обдаровані діти, у них спеціалізовані посібники, спеціальне програмне забезпечення і вчителі, які проходять курсову перепідготовку саме за цією програмою. Вона експериментальна, але досить результативна: діти мають певний обсяг знань, поглиблено вивчають українську мову, географію, математику. Учні більш детально заглиблюються у теорію, багато працюють практично у спеціальних посібниках.

З 1 вересня поточного року у наших школах навчається 2354 учня. У 2024 році їх було 2962. Втрати відбулися за рахунок початкової ланки. Спочатку ми набрали 3 класи, або 98 учнів, але остаточно на 1 вересня ми мали 64 дитини – це повноцінні 2 класи.

Вихованців у дитячих садочках – 609. Зрозуміло, батькам хочеться офлайн освіти, тому що основна функція – не лише виховання, а й соціалізація дитини. Але ми так спланували роботу у класрумах, щоб охопити усі сфери та потреби дітей: психічну підтримку, естетичну, інтелектуальну. Тому батьки залишаються з нами.
Зараз у нас дітей менше. У минулому році їх було 700. Ми більше випустили, ніж набрали. У нас немає облікових даних, бо немає медичних закладів, які б нам давали дані про новонароджених.

Відповідно, є певні труднощі. Допомагає Інтернет-мережа, оголошення, поширення інформації про наші заклади. У нас є сайти, сторінки у соціальних мережах, працює «сарафанне радіо». Тому не втрачаємо надії, а будуємо плани і плідно працюємо.

Педагогічних працівників наразі 436 осіб, з них жінок 415, чоловіків – 21. Апарат відділу освіти складає 28 осіб, 25 жінок і 3 чоловіки – отже, кількість працівників апарату зменшилася на третину. Але усе встигаємо, плануємо, працюємо.

- Діти, які залишились, не дуже хочуть навчатися офлайн. По-перше, з міркувань безпеки, по-друге, вони – покоління «зумерів», гаджетовані. Це діти, для яких спілкування офлайн – не приорітет. Як з цим бути?

- «Зумери» теж різні. Одні використовують мережу для розваг, а інші – для навчання. Тому це спірне питання, як задача «із зірочкою». Можливостей, щоб отримати знання, у них більше. Як педагоги, ми намагаємось поєднувати усі наші можливості і враховувати їхні бажання, – і маємо доволі непогані результати. Якщо казати про рейтинг, то серед навчальних закладів області наші заклади – у першій двадцятці найкращих. Для Мирноградської громади це дуже гарний показник. У лідерах ЗОШ № 10, вони молодці, утримують дітей. Опорний заклад трохи здав позиції. Наздоганяє ЗОШ № 9, підтягується ЗОШ № 5. У поточному навчальному році відкрито 90 класів. Ми не набрали ту кількість перших класів, яку б хотіли, тому є відповідні кадрові зміни.

Щодо оновлення дистанційного формату, то усі освітяни Донеччини розуміють, що якщо скасовано наказ № 1112, то вимоги до дистанційних уроків будуть вищі. Це стосується як відвідування учнями, так і опрацювання матеріалу. Тому ми шукаємо нових партнерів для проведення дистанційних уроків. Наприклад, плануємо забезпечити учнів такими зошитами, які «самі перевіряються», що полегшить роботу педагога. Їх немає у доступі у мережі Інтернет – і учні не зможуть робити домашнє завдання з використанням ГДЗ. Будемо поглиблювати використання інтерактивних програм, які будуть вимагати від дітей зосередження, прояву творчих чи інтелектуальних здібностей.

Ми співпрацюємо з організаціями, наприклад, зі «Спільно», – вона допомагає долати освітні втрати; з Юнісеф, Освіторією. Ми долучаємося до проєктів, які націлені не на грантову допомогу, а саме на подолання освітніх втрат і поглибленні дистанційного навчання.

Також ми хочемо підняти на вищій рівень учнівське самоврядування. Плануємо створити спільноту дітей, які будуть проявляти активні лідерські здібності як для навчання, так і для роботи у соціумі.

Отже, плани на новий навчальний рік у нас амбітні. Це розширення наших географічних кордонів, поглиблення знань, подолання освітніх втрат і максимально якісне проведення занять офлайн. У нас немає офлайн школи, але наша громада підписала меморандуми з іншими громадами. Тому на локаціях ми працюємо для того, щоб наші педагоги могли збирати дітей навколо себе та в очному форматі проводити заняття, виховні заходи, психологічні тренінги , заходи, які будуть поширювати наші традиції, щоб діти не забували рідне місто. Плануємо зробити віртуальний музей Мирнограда. Таким чином, роботи у нас дуже багато.

- Пані Юліє, давайте більш змістовно поговоримо про дитячі садочки. Як вдається утримати батьків і дітей, адже вікова категорія малюків якнайбільше потребує жвавого і змістовного офлайн спілкування.

- Не зважаючи на те, що наші садочки працюють дистанційно, це не означає, що змінилася якість надання освітніх послуг. Не помилюся, якщо скажу, що педагогічні працівники наших садочків – це так би мовити «титани» освіти, вони викладаються не на 100 відсотків, а на 1000. Вони виховують, навчають, комунікують з вихованцями. Це дуже важливо, адже без дошкільних навчальних закладів не буде школи. Це початкова ланка. Вони впроваджують нові технології, шукають цікаві форми і способи спілкування, надають суттєву психологічну підтримку. Їм важко, бо вони мають мотивувати дітей. У школі дитина отримує оцінки, по завершенню – документ, а у садочку немає такої мотивації. Але наші діти залучаються до конкурсів, беруть участь в офлайн заходах.

Ми намагаємося зберегти кадровий потенціал. Проводимо наради разом із фахівцями Центру зайнятості, пояснюємо людям, як використовувати ваучер для продовження навчання.

У школі за штатним розписом працює один практичний психолог. Ми працюємо спільно: тренінги, зустрічі, комунікації – офлайн заходи проходять практично щотижня. Так ми вирішуєм питання ментального здоров’ я. Це дуже важливо. На заходах відверто обговорюються не лише теми стресостійкості, а й булінгу, образи, правил і манер поведінки тощо. Це також дуже важливо.

- Коли Ви створювали освітній простір, на меті було вирішення питання офлайн заходів, якоїсь додаткової комунікації. Коли Ви плануєте напрямок роботи з психологом, вони у свою чергу теж планують у своїх населених пунктах проводити заходи, чи можна говорити, що таким чином відбувається розширення складової офлайн підтримки?

- Це є максимальне розширення, і цей процес триває постійно. У нас з’являються нові люди, нові діти. Я особисто намагаюсь відвідувати простір, хочу усіх бачити, з ними спілкуватися. Це їх також мотивує.

Зараз університет Маріуполя охоче допомагає нам і з підготовки до НМТ, також працюють за інклюзією, маючи дуже гарне обладнання. Ректор Микола Томенко виділяє будь-який простір, щоб займатися STEM-технологіями. І ми на цьому не зупиняємось. Наразі у нас і садочки будуть розширювати офлайн представництво, саме проведення таких занять. Ми максимально спілкуємось із нашими мешканцями і бачимо, що результат є. Це відбувається у Кривому Розі, Дніпрі, Кам’янському, Верхньодніпровську, Полтаві, Ірпіні, Нововолинську, Кременчуці, Одесі, Вижгороді. З цими громадами у нас є меморандуми. Вони надають приміщення для таких заходів. Ми так само, якщо комусь щось потрібно, – запрошуємо, об’ єднуємось, обмінюємося досвідом.


Зараз ми створюємо майстерні для МРЦ, можливо, для підготовки дітей, для проведення практичних занять офлайн, обладнуємо нові кімнати психологічного розвантаження.

- На Вашу думку, коли ми формуємо таку активну мережу, де діти можуть соціалізуватися, отримати додаткову психологічну підтримку, як це впливає на їх емоційний, психологічний розвиток? Зрозуміло, що це позитив, але наскільки це важливо не лише з освітньої точки зору?

- Коли ми проводимо будь-який захід, то запрошуємо дітей прийти на півгодини раніше, щоб до початку ми мали можливість пограти та поспілкуватися. Чим молодша дитина, тим легше до неї знайти підхід, зі старшими, зрозуміло, важче. Узагалі, якщо працівники проводять захід без попередньої підготовки, діти «закриті», і захід не має успіху. А коли вони підготовлені, ми з ними поспілкувалися, посміялися, то діти більш відкриті емоційно. Тому без освітнього простору наше професійне життя було б набагато складнішим. Це такий острівець, де ми можемо зібратися, вирішити питання, поспілкуватися, відпочити.

Узагалі, кожна дія в умовах евакуації вимагає якогось рішення. Наприклад, перед нами постало питання забезпеченя підручниками. Як би там не було, дитина, яка проводить достатньо часу за гаджетом і не тримає підручника у руках, втрачає важливий освітній ланцюжок. Дякуючи нашому міністерству і департаменту, ми вчасно отримали підручники у повному обсязі. Регулярно проводимо опитування батьків щодо потреби саме друкованих підручників. Ми наполягаємо на тому, щоб вони брали їх для дітей.

Розуміємо ситуацію, ризики, але наполегливо працюємо над цим. Спільно вирішуємо проблеми. У нас є комплекти підручників на освітньому просторі, якщо виникне потреба, батьки можуть отримати, звернувшись до нас. Отже наш простір вирішує матеріальні, господарчі, гуманітарні, освітні питання, а також психологічної підтримки, оформлення документації, отримання дублікатів тощо.

Наша військова адміністрація нас усіляко підтримує. Ми показали їм свій досвід. Ми прозорі, усе демонструємо, усіх зустрічаємо, усім допомагаємо, щоб наші освітяни знали, що вони потрібні, їх праця важлива. Вистоїмо! Усе у нас буде добре. Ми не маємо права здаватися і цього не буде поки є фінансування і ми працюємо.

- Пані Юліє, дякую за змістовну бесіду. Нехай усе заплановане здійсниться!

Бесіду провів Максим ЗАБЄЛЯ.
Фото з архіву відділу освіти ММР.

Недавні записи

Рекомендовані публікації

Здійснено за підтримки програми «Сильніші разом: Медіа та Демократія», що реалізується Всесвітньою асоціацією видавців новин (WAN-IFRA) у партнерстві з Асоціацією «Незалежні регіональні видавці України» (АНРВУ) та Норвезькою асоціацією медіабізнесу (MBL) за підтримки Норвегії. Погляди авторів не обов'язково відображають офіційну позицію партнерів програми.
Підписатися на нас
Використання матеріалів сайту дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на "Рідне місто. Мирноград».

Матеріали, позначені знаком ®, публікуються на правах реклами.



© 2026. «Рідне місто. Мирноград»
eyetagclockmagnifiercrossmenuchevron-down