Інна Дюндікова: Спогади про страшні події в Авдіївці

25 Листопада, 2025  
668
25 Листопада, 2025  
668

Інна Вікторівна Дюндікова народилася у Донецьку. До 2014 року працювала у фінансовій службі військової частини. Після створення сім'ї переїхала до Авдіївки. Саме у цьому населеному пункті жінка відчула, що таке масовані обстріли й активні бойові дії. Адже у 2023 році опинилася на лікуванні у травматологічному відділенні Мирноградської центральної міської лікарні. Про життя в Авдіївці під час війни та її вплив на самопочуття Інна згодилася згадати і розповісти читачам «Рідного міста». Далі пряма мова.

– 24 лютого 2022 року я була на роботі. У той день до нас прилетіло на другий поверх універмагу «LAFAR». Перший поверх будівлі не було зруйновано, а от другий – добряче розтрощили. Що саме прилетіло, я не знаю, бо не розбираюся у цьому. Але зачепило сильно. Усі робітники сховалися, тому, на щастя, постраждалих не було. Люди були у шоковому стані, побігли додому.

Після обстрілу повернутись на роботу я не змогла, магазин вже не працював. Вантажники почали вивозити з нього побутову техніку.

В Авдіївці ми жили у квартирі у п'ятиповерховому будинку по вулиці Гагаріна у селищі Хімік. У місті на той час не було ні світла, ні газу, ні води. Воду «добували» генератором зі свердловини. Світло – від свічки, або від ліхтариків чи автомобільних акумуляторів. Також за допомогою діодів люди влаштовували освітлення в оселях.

Мобільний зв'язок та інтернет - відсутні. Тому ходили, коли була потреба, на станцію швидкої допомоги. Там працювали волонтери, які надавали усе необхідне. Гуманітарку та медикаменти видавали також волонтери.

В Авдіївці на той час ще працювало кілька магазинів, плюс стихійний ринок. Щоб зняти гроші з карти, виїжджали на мирну територію.

Влітку 2023 року у Хіміку поставили банкомати Приватбанку й Ощадбанку. До цього люди віддавали картки у магазин, господар магазину їхав на мирну територію і знімав готівку. Люди один одному допомагали.

Лікарня в Авдіївці тоді ще працювала, але залишалися лише два лікарі – уролог і хірург. Будівля лікарні після обстрілів була у такому стані, що пацієнти боялися туди заходити.

Одного ранку я була на кухні у квартирі. І раптом від вибуху десь поряд на мене полетіли дрібні уламки. На кухні висіла шафа, її зірвало на мене. Уламки скла витягли вдома самі, але рана загоїлася. Чим тільки не закладали ми потім ті вікна, усе вилітало під час обстрілів.

На початку серпня 2023 року загинув мій знайомий. Був обстріл, його зачепило уламком - миттєва смерть.

Загиблих евакуюювали волонтери. І якщо комусь потрібно було переїхати, виїхати, то теж шукали волонтерів.

14 вересня 2023 року увечері я йшла додому. Раптом щось «шандарахнуло» поруч, посипалися шибки з усіх боків, усе полетіло. Я побігла, але впала, зламала ногу. Звідки летіло та що - не зрозуміти, гуркотіло з усіх боків.

Я встигла добігти майже до свого під'їзду. Була у шоковому стані. Сама змогла піднятися на другий поверх. Чоловік був удома, допоміг мені. Одразу не зрозуміли, що з ногою. Я побула вдома два дні, потім поїхали до лікарні у Мирноград. Виявилося, - відкритий перелом правої ноги.

Мене прооперували та поставили апарат Єлізарова.

Лікарі після операції сказали, що процес реабілітації буде тривалим. Так воно і сталося.

Максим ЗАБЄЛЯ.
Фото автора.

Матеріал було опубліковано
у газеті "Рідне місто" 11 липня 2025 року.

Недавні записи

Рекомендовані публікації

Здійснено за підтримки програми «Сильніші разом: Медіа та Демократія», що реалізується Всесвітньою асоціацією видавців новин (WAN-IFRA) у партнерстві з Асоціацією «Незалежні регіональні видавці України» (АНРВУ) та Норвезькою асоціацією медіабізнесу (MBL) за підтримки Норвегії. Погляди авторів не обов'язково відображають офіційну позицію партнерів програми.
Підписатися на нас
Використання матеріалів сайту дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на "Рідне місто. Мирноград».

Матеріали, позначені знаком ®, публікуються на правах реклами.



© 2026. «Рідне місто. Мирноград»
eyetagclockmagnifiercrossmenuchevron-down