У березні 2022 року невелика за площею країна Європи прийняла понад 10 тисяч вимушених переселенців з України, які втекли від жахів російської агресії. Переважна більшість – матусі з дітьми різного віку. Тому після вирішення проблем з розміщенням, легалізацією та відкриттям банківських рахунків постало питання розміщення дітей у дитячих садочках і навчальних закладах різних ступенів і форм власності.
Досвіду розміщення на теренах країни такої кількості біженців Нідерланди, на відміну від, наприклад, сусідньої Німеччини, не мали, тому уряду усе доводиться робити вперше. Перші спроби не є вдалими. Причин кілька. По-перше, ніхто не розуміє довготривалість навчального проєкту, тим паче, попереду – літні канікули. По-друге, голландці намагаються самотужки організувати процес «як в Україні», абсолютно не розуміючи, «як же у них це відбувається», тому що тут «усе не так». По-третє, багато дітей навчаються онлайн, і це, на думку їхніх матерів, «налагоджений процес, і не варто у травні вже щось змінювати». Отже, освітній процес для українських дітей початкової ланки – це діти від 6 до 12 років – стартував у Нідерландах 16 травня. Старшокласники сіли за парти за тиждень, 23 травня. Молодші школярі отримали роздруківки кількох варіантів українських підручників. Учні середньої і старшої ланки – ні. Чіткого розуміння, чи варто купувати підручники на наступний рік – теж немає.
Паралельно уряд займається організацією локації для проходження нашими випускниками ЗНО. І часу тут обмаль. На мою думку, якщо родина у перспективі має бажання залишитися у країні, варто одразу розглядати варіант навчання у місцевій школі. Особливо для школярів молодшої ланки. Мовний бар’єр – складне випробування, але нездоланних проблем не існує. Особливо якщо є бажання. За будь яких обставин навіть у старшій школі для учнів-іноземців передбачено використання словника під час іспитів.
Мені пощастило долучитися до організації навчального процесу для дітей початкової ланки з України. Я дуже плідно спілкувалася з місцевими викладачами. Ось що вони мені розповіли про «свою школу».

Навчання у початковій школі тут починається з чотирирічного віку і триває вісім років. Отже, у середню школу дитина переходить у віці 12 років. Головне завдання початкової ланки – надати базові знання, але, досить важливо на цьому етапі сприяти соціалізації дитини, її адаптації до суспільства.
На навчання у початковій ланці на одну дитину уряд витрачає приблизно п’ять тисяч євро. Максимальний щорічний внесок батьків – 20-30 євро. Це вартість подорожей, під час яких діти відвідують музеї, парки з атракціонами тощо. Заняття починаються о 8:30. Перший блок триває до 10:15. Потім невелика перерва, під час якої діти мають перекусити їжею з власного ланчбоксу. Їдальні немає. Є щось на кшталт барної стійки з автоматами для кави. Ними можуть скористатися педагоги або гості закладу. Довга обідня перерва для усіх триває з 11:45 до 13:00. У цей час школярі та викладачі їдуть додому. Якщо батьків вдома немає, дитина може залишитися у закладі з черговим вчителем у кімнаті відпочинку. Але ця опція не безкоштовна. Зазвичай таких дітей небагато. Останній блок стартує о 13:00 і добігає кінця о 15:15. Середа – середина тижня, день розвантаження або міні-вихідний, заняття тривають лише до 11:45.
Розкладу у початковій школі немає. Вчитель може почати день з математики, потім перейти на вивчення мови або особливостей оточуючого світу. Дитина ставить питання – і його детально обговорюють. Завдання вчителя – навчити дітей спілкуватися, мати власну думку, працювати у команді. Педагог у жодному разі не акцентує увагу на труднощах, а допомагає їх усвідомлювати, аналізувати та долати у власному темпі для кожної дитини. Тут навіть існує окремий предмет, який називається «Самостійність. Соціальні навички и навички для життя».
Наступна обов’язкова дисципліна – «Техніка» – у максимально широкому розумінні цього поняття. Також вчитель викладає два творчих предмета за бажанням батьків і дітей. Домашніх завдань немає. Усі підручники, зошити, шкільне приладдя зберігається у шухлядках і використовується лише під час навчання у школі. Лише після шести років навчання можуть з’явитися окремі домашні завдання – не більш ніж п’ять на місяць. Після семи років навчання їх стає більше – щотижня учні отримують один-два домашніх завдання.
Через кожні шість тижнів дитина отримує рапорт про успішність у балах, які підсумовуються. Згодом їх загальна сума буде мати вплив при виборі дитиною середньої школи. Існує три варіанти середньої ланки – найпростіший, чотири роки, щось на кшталт нашого професійного училища, у 16 років дитина має професію. Другий варіант – п’ять років і більше, щось на манер наших технікумів, і третій варіант – коледжі або гімназії, шість років навчання, підготовка до вступу у виші. Тільки ця категорія дітей може у майбутньому отримати вищу освіту.
Іспити діти здають у травні, переатестація можлива у червні та серпні. У Нідерландах дуже прискіпливо контролюють відвідування дітьми школи. Є навіть особлива посада – шкільний офіцер. Саме він щодня перевіряє наявність дитини у школі. Якщо дитина не відвідує освітній заклад без поважної причини, на батьків накладуть штраф. Якщо дитина захворіла, батьки мають попередити вчителя, ніяких довідок від лікаря не треба. До речі, діти у цій країні майже не хворіють, з нежиттю та кашлем відвідують школу, і ніхто не переймається. Усі щасливі!
Нідерланди – це країна, яка налічує багато річок, каналів, акваторій. Є тут і своє море – Північне. Тому з 6 років у розкладі дітей з’являється урок плавання, упродовж навчання діти тричі складають іспит з плавання, поводження на воді, використання навичок надання першої допомоги тощо. Юнаки та дівчата отримують спеціальні дипломи з плавання, у країні існує спеціальний реєстр, до якого занесені усі громадяни за номерами їхніх дипломів. Така ж історія з правилами дорожнього руху і навичками керуванням велосипедом. Зі шкільного віку дитина привчається нести відповідальність за велосипед, має утримувати його у належному технічному стані, володіє навичками нескладного ремонту «залізного коня».
Літні канікули тривають шість тижнів. Канікули «рухомі», тобто щороку початок і кінець канікул змінюються у кожній частині країни. Загалом їх три: північ, центр і південь. Такий порядок не завантажує транспортні магістралі й аеропорт, дозволяє більш зручно подорожувати країною та за її межами. До речі, нідерландці дуже люблять власну країну та залюбки за нагоди подорожують її теренами. Різноманіття локацій задовольнить найвибагливішого туриста.

По-перше, Нідерланди – це країна тюльпанів. Всесвітньо відомий королівський парк тюльпанів Кекенхоф щороку приймає відвідувачів упродовж двох місяців: зазвичай із середини березня до 15-20 травня. Парк площею 32 га було засновано у 1949 році. Щороку його алеями гуляють біля одного мільйону відвідувачів. Квитки продаються лише онлайн, щодня є певний мінімум і максимум проданих квитків, аби не було зайвої тісняви й усім було зручно. Словами складно передати красу, яку ти бачиш, повільно рухаючись алеями парку. Побувати за раз в усіх кутках локації неможливо – я знаю людей, на рахунку яких більш ніж 10 відвідин, – і ще є «сліпі зони». Загалом біля 7 мільйонів луковичних рослин – тюльпанів, гіацинтів, крокусів, нарцисів різноманітних кольорів і сортів (їх біля сотні різновидів) висаджено на території парку. Це можуть бути як тематичні композиції, так і просто галявини, вкриті розмаїттям тюльпанів одного сорту та кольору. У парку ростуть біля 90 видів дерев, працюють три криті оранжереї.
Більш ніж 40 мостів з’єднує береги річок, озер, запруд, більшість з них доступна для прогулянок на човні. Загальна довжина пішохідних доріжок – 15 км. Уздовж розміщені скульптури вітчизняних і зарубіжних майстрів.
Ми провели у парку чудовий день і лише трохи доторкнулися до вишуканої краси квітів і дерев. Незабутні враження! І дуже швидкоплинні. Адже у травні після закриття парку для відвідувачів усі тюльпани зрізаються, луковиці викопуються і відправляються до квіткових магазинів і ринків на продаж. Ціни на деякі нові або рідкісні сорти тюльпанів стартують від кілька тисяч євро.

Друга візитівка Нідерландів – це млини. Зі стародавніх часів механізми млинів використовували не лише за прямим призначенням, але ще й як засіб для відкачування води. За кілька століть кількість млинів на досить невеликій території країни сягнула 10 тисяч! Згодом вітряки на млинах замінила парова, а потім електрична енергія. Але голландці дуже цінують історію, шанують пращурів. У країні і сьогодні існують так звані «млинні спілки», усі механізми млинів працюють, володарі залюбки демонструють їхню роботу туристам, які цікавляться історією Нідерландів.
Невелике селище Заансе-Сханс поруч з Амстердамом – це, практично, музей просто неба. Вісім млинів, які тут розташовані, демонструють різні варіанти виробництва - тут є три млина для розпилювання лісу, три – для виробництва олії, один – для змішування фарб і один – для виготовлення гірчиці. У країні існує національне свято – День млина. Щорічно він відзначається у другу неділю травня. У цей день відвідування усіх 950 вітряних млинів Нідерландів є безкоштовним.

Іще один відомий символ країни – башмаки-кломпи. Це дерев’яне взуття з’явилося близько 800 років тому. Вологий клімат, болотиста місцевість, велика кількість річок – можливість промочити ноги занадто висока. Аби цього уникнути, пращури вигадали дерев’яне взуття на високому підборі. Взувати його необхідно на шкарпетку із вовни: зручно, тепло, безпечно.
Виготовляють кломпи із тополі або осики. І навіть у сучасному житті фермери, рибалки або робітники, які зайняті у садівництві, віддають перевагу взуттю із довгою історією. А ще це дуже цікавий сувенір, у великий кількості його щороку купують сотні тисяч туристів, які відвідують Нідерланди.
Олена НОВІКОВА.
Далі буде.
