Герої соціалістичної праці: Петро Калинович Заварза

Петро Калинович Заварза народився у селі Паньківка Добропільського району на Донеччині у селянській родині. Батько загинув у Першу світову, матір отримувала трохи грошей за втрату годувальника, але їх було замало. Тому, провчившись усього два роки у початковій школі, Петро кинув навчання і пішов у батраки, аби допомогти родині.

Трудову діяльність розпочав у 1928 році на шахті 5/6, юнак допомагав катити важкі вагонетки, у які збирали вугілля. Через два роки старанного юнака перевели у помічники стволового.

У 1931 році Петро перейшов на шахту «Центральна», працював на допоміжних роботах, а мріяв бути гірником очисного забою. Уперше потрапив у лаву у 1932 році, а мрія здійснилася у 1934. А ще через два роки, у 1936 – Петро вже працює машиністом врубової машини. Працював старанно, із задоволенням, виконував план і мріяв про майбутнє.

Утім, усе змінилося у червні 1941 року. Петро практично одразу було зараховано до шахтарської дивізії, яка була сформована у серпні 1941-го у Донецьку. Воював командиром відділення, отримав поранення. Після одужання у 1942-му воював на західному фронті. Потім у відділенні зв’язку на теренах Білорусії, війну закінчив у Німеччині 25 вересня 1945-го. Зразкова служба у РА відзначена високими державними нагородами, орденами та медалями.

Після звільнення з лав радянської армії повернувся на шахту «Центральна». Із 5 січня 1946 до 3 липня 1956 працював машиністом врубової машини. Працював завзято, гідно, із задоволенням. Згодом роботу відповідального шахтаря було відзначено на державному рівні. У 1947 році Петро Заварза отримав медаль «За відновлення вугільних шахт Донбасу», у 1948 році – орден Трудового червоного прапора та медаль «За трудову гідність».

28 серпня 1948 році за видатні досягнення перед державою, значні показники у видобутку вугілля, використання передових технологій виробництва Петру Заварзі було присвоєне високе звання Героя соціалістичної праці. Він був одним із найкращих у регіоні машиністом врубової машини, досконало знав техніку, мав багато учнів, яких навчав роботі на врубмашині.

У 1954 році Петро Заварза у складі делегації ЦК профспілок вугільної промисловості Донбасу відвідав Чехословаччину. Там він розповідав про свою роботу, спускався у шахту, спілкувався із колегами з іншої країни, ділився досвідом. У 1956 році з подібним візитом славетний шахтар відвідав Шотландію.

У 1955 році за високі досягнення у виробництві та показники видобутку вугілля Петро отримав позачергове право на придбання вітчизняного автомобіля «Побєда». У 1956 році як передовик виробництва його було переведено на шахту «Родинська», аби допомогти колегам, які пасли задніх, налагодити добичу вугілля у планових обсягах. Упродовж року працював Петро Заварза у новому колективі, опанував комбайн «Донбас», допоміг колегам вийти на планові показники видобутку вугілля.

У 1965 році Петро Заварза пішов на відпочинок. З шахти пішов, але сидіти без діла не зміг, тому майже до останнього подиху працював у комунальній сфері. Помер Петро Калинович Заварза у грудні 1994 року.

За матеріалами статті Лариси Стеблякової,
завідувачки музею ВП «Шахта 5/6» ДП «Мирноградвугілля».

Недавні записи

Рекомендовані публікації

Здійснено за підтримки програми «Сильніші разом: Медіа та Демократія», що реалізується Всесвітньою асоціацією видавців новин (WAN-IFRA) у партнерстві з Асоціацією «Незалежні регіональні видавці України» (АНРВУ) та Норвезькою асоціацією медіабізнесу (MBL) за підтримки Норвегії. Погляди авторів не обов'язково відображають офіційну позицію партнерів програми.
Підписатися на нас
Використання матеріалів сайту дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на "Рідне місто. Мирноград».

Матеріали, позначені знаком ®, публікуються на правах реклами.



© 2026. «Рідне місто. Мирноград»
eyetagclockmagnifiercrossmenuchevron-down