Нинішній 2026-й – визначний для нашого міста. У серпні на День міста Мирноград відзначить своє 115-річчя. Звісно, наразі про якийсь святкові заходи мова йти не може. Але журналісти нашого медіа вирішили підготувати низку матеріалів, які нагадають про те, як відбувалося святкування дня народження міста у довоєнний час. Також ми опублікуємо низку матеріалів, присвячених окремим сторінкам історії нашого краю та видатним землякам.
Війна практично вщент зруйнувала гірничу промисловість. Західні фахівці прогнозували, що Донбас не зможе відновитися упродовж 50 років. Вони помилилися – копальні Донбасу повністю відновили роботу через шість років. Шахта ім. Димитрова відновила видобуток вугілля через 3 роки.
Ще поруч лунали бої, а люди потягнулися на відновлювальні роботи, аби швидше повернути копальні до життя. Під керівництвом директора шахти Миколи Григоренка, 14 вересня 1943 року почалися відновлювані роботи з наведення ладу на шахтному дворі, відновлення шурфів та проходки. А через місяць із відновленого шурфу було видано на-гора перше вугілля. У листопаді три шурфи видавали 125 т на добу, у грудні видобуток зріс удвічі.
245 тисяч жінок Донбасу працювали на копальнях замість чоловіків, які були на фронті. Були такі копальні, де під землею працювало 80% жінок. Працювали машиністами електровозів, телефоністками, слюсарями з ремонту рештаків тощо.
Восени 1944 року був повністю готовий до роботи 167-й горизонт, до кінця 1945 року – відновлено ствол № 6 і 5240 м гірничих виробок. Запрацював ствол № 5. Середньодобовий видобуток вугілля склав 752 т. Загалом на підприємстві працювало 12 лав.
Суттєвий внесок у процес відновлення роботи підприємства зробили фронтовики, які поверталися до мирного життя. Іван Бридько пройшов війну рядовим. Повернувшись на копальню, очолив дільницю № 12. Отримав нову лаву, зібрав колектив, застосував графік циклічності й оголосив мету – два цикли на добу. І досягнув цілі. У 1948 році дільницю преміювали – перший вугільний комбайн «Донбас-1» розпочав роботу саме на дільниці під керівництвом Бридька.
Загалом у 1948 році підприємство було першим серед шахт держави, колектив отримав нагороди і премії. До професійного свята Дня шахтаря 603 гірника було нагороджено орденами та медалями, 120 робітників отримали звання «Почесний шахтар». Івану Бридьку було присвоєно звання Героя соціалістичної праці – першому у вугільній промисловості.
У результаті другої реконструкції на копальні було побудовано новий горизонт 384 м. Як результат, у 50-ті роки шахта демонструє дуже високі показники видобутку вугілля. Із 1953 по 1959 рік підприємство очолює Ігнат Жуков. Саме він запропонував молодому й енергійному робітнику Кузьмі Северинову очолити комплексну молодіжну бригаду. У 1957 році за високі досягнення та показники видобутку вугілля директор шахти Ігнат Жуков і начальник дільниці Іван Бридько отримали державні нагороди. У 1958 році починається змагання серед бригад. Виборола першість бригада Северинова і упродовж 20 років тримала таку високу планку. У 1960 році Кузьмі Северинову присвоєно звання Героя соціалістичної праці.
Унаслідок третьої реконструкції шахта поглибилася до горизонту 610 м, були побудовані нові стволи № 8, № 9, № 10, відкриті нові пласти L3, L6, K8, проведена механізація виробничих процесів. На підприємстві з’явилися нові комбайни «Кіровець», «Донбас», К-52. Було удосконалено збагачувальну фабрику.
Завдяки комплексній реконструкції у 1973 році на копальні було встановлено рекорд видобутку вугілля – 6,5 тис т за добу. Річний видобуток також виявився рекордним – більш ніж 1,5 млн т.
Серед передовиків виробництва окремо хочеться відзначити Героя соціалістичної праці Олександра Бєліка. Із 1960 по 1972 рік на копальні він працював начальником дільниці, досконало вивчив циклічний спосіб організації роботи, а потім застосував його на дільниці, яка пасла задніх – і переміг. 13 разів він брав відповідальність за дільниці, які пасли задніх – і щоразу зрештою досягав високих показників. У 1971 році йому було присвоєне звання Героя соціалістичної праці.
Вагомий внесок у розвиток підприємства зробили високопрофесійні фахівці, керівники копальні Ігнат Жуков, Петро Кошкін, Григорій Никитенко, Григорій Чумак, Анатолій Савицький; бригадири прохідницьких бригад Федір Сьомкін, Василь Андрусюк, Василь Горюнов, Федір Белозуб, Павло Петрик, Юрій Нарбут; бригадири бригад очисного забою Володимир Дьомін, Павло Кугаєв, Сергій Добряк; начальники вуглевидобувних дільниць Микола Охонько, Семен Шаповалов, Володимир Білозуб, Павло Зеленський; машиністи вугільного комбайну Семен Періг, заступник начальника дільниці монтажу та демонтажу енергообладнання Віктор Синепалов.
У 90-ті, роки політичної й економічної кризи, шахта суттєво знизила темпи видобутку вугілля через зношення обладнання, брак фінансування, і – як наслідок – затримкою уведення у дію нових лав. Однак є надія, що у майбутньому копальня подолає негаразди та відновить славетну історію. Адже надра ще мають вугілля – 13 млн т високоякісного палива – яке варто підняти на-гора, потенціал у шахти є, без реконструкції підприємство може працювати до 2020 року. Вартує лише вдала інвестиційна політика та модернізація виробничих процесів.
Глави з книги Л. Стеблякової,
керівника народним музеєм історії шахти «5/6».
