Записки вимушеної переселенки. Частина 4

У березні 2022 року невелика за площею країна Європи прийняла понад 10 тисяч вимушених переселенців з України, які втекли від жахів російської агресії. Переважна більшість – матусі з дітьми різного віку. Тому після вирішення проблем з розміщенням, легалізацією та відкриттям банківських рахунків постало питання розміщення дітей у дитячих садочках і навчальних закладах різних ступенів і форм власності. Досвіду розміщення на теренах країни такої кількості біженців Нідерланди, на відміну від, наприклад, сусідньої Німеччини, не мали, тому уряду усе доводиться робити вперше. Перші спроби не є вдалими. Причин кілька. По-перше, ніхто не розуміє довготривалість навчального проєкту, тим паче,  попереду – літні канікули. […]

Записки вимушеної переселенки. Частина 3

Отже, після сумнівів, роздумів і міркувань ми зупинили свій вибір на країні, яка донедавна називалася Голландією. Хоча більш логічно було б назвати її Холландією, дуже багато у мові цієї країни букви Х. З варшавського шелтера до Нідерландів було два безкоштовні маршрути: або до центру приїжджали волонтери і брали обмежену кількість людей, які згодом розміщували у родинах мешканців країни, готових прийняти у себе біженців; або це був транспорт, сплачений муніципалітетом певного міста, і тоді відповідальність за українців брав на себе муніципалітет і представники Червоного Хреста. На «волонтерський» автобус ми не встигли. Повернувшись із прогулянки Варшавою, ми побачили вже заповнений людьми транспорт […]

Записки вимушеної переселенки. Частина 2

Зранку четвертого дня подорожі ми подякували гостинному місту Умань за теплий прийом і продовжили шлях. Вирішили змінити маршрут: пріоритетом стали путівці, а на трасу було вирішено виїжджати лише у тому випадку, якщо дороги не буде зовсім. Утім, мешканці селищ активізувалися та самостійно обладнали блокпости на в'їзді та виїзді до населених пунктів. Вони дуже прискіпливо ставилися до «чужаків», що суттєво ускладнювало маршрут. Але, на щастя, машину, де пасажирами були лише жінки та діти, місцеві пропускали без затримок. Близько 20:00, подолавши нарешті пристойну відстань, ми прибули до Хмельницького. У місті світова ілюмінація, люди гуляють вулицями – звичайне мирне життя, наче й немає […]

Записки вимушеної переселенки. Частина 1

Що змушує людей залишати власний будинок? Бажання подорожувати? Звісно. Можливість здобути освіту? Безперечно. Палка любов і мрії про сімейне щастя та добробут? Теж вагомий аргумент. А якщо людина залишає власну домівку, знайомі речі, затишок швидко, похапцем, без зайвих вагань, навіть не усвідомлюючи власних дій? Відповідь на це питання просте і водночас – складне, особливо у центрі Європи у ХХІ столітті. І це – війна. Сотні прочитаних романів і переглянутих кінофільмів про Другу світову, знайома з пісень і віршів безтурботної юності афганська, безліч інформації про багато інших сучасних конфліктів раптом відступили перед жахом, болем і горем нашої, російсько-української, такої жорстокої та […]
1 … 3 4

Рекомендовані публікації

Здійснено за підтримки програми «Сильніші разом: Медіа та Демократія», що реалізується Всесвітньою асоціацією видавців новин (WAN-IFRA) у партнерстві з Асоціацією «Незалежні регіональні видавці України» (АНРВУ) та Норвезькою асоціацією медіабізнесу (MBL) за підтримки Норвегії. Погляди авторів не обов'язково відображають офіційну позицію партнерів програми.
Підписатися на нас
Використання матеріалів сайту дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на "Рідне місто. Мирноград».

Матеріали, позначені знаком ®, публікуються на правах реклами.



© 2026. «Рідне місто. Мирноград»
tagclockmagnifiercrossmenuchevron-down